20 червня – Всесвітній день біженців

Всесвітній день біженців

Всесвітній день біженців відзначається щорічно 20 червня. Англійською: World Refugee Day, на іспанському: Día Mundial de los Refugiados, на китайському: 世界 难民 日, французькою: la Journée mondiale des réfugiés :). Він встановлений згідно рішення Генеральної асамблеї ООН від 4 грудня 2000 року в 55-й сесії і відзначається з 2001 року.

Африканський день біженця

В цей же день відзначається Африканський день біженця. Як сказано в резолюції, рішення прийнято за погодженням з Організацією Африканської Єдності – ОАЕ (з 2002 року Африканський союз), так як раніше в цей день, починаючи з 1969 року, відзначався Міжнародний день африканських біженців.

Конвенція про статус біженців

Права біженців визначаються в Конвенції про статус біженців, прийнятої 28 липня 1951 року Конференцією повноважних представників з питання про статус біженців і апатридів, скликаній відповідно до резолюції Генеральної Асамблеї від 14 грудня 1950 року.

Причини

Війни, стихійні лиха, порушення прав людини – головні причини того, чому люди змушені кидати свої будинки і шукати кращого життя в іншому місці. У XX столітті кількість біженців стрімко зростало.

Верховний комісар Організації Об’єднаних Націй у справах біженців
Намагаючись допомогти більш мільйону біженців після Другої світової війни, 1951 року народження було засновано Управління Верховного комісара Організації Об’єднаних Націй у справах біженців (УВКБ ООН).

Планувалося, що Управління проіснує три роки, виходячи з міркування, що незабаром біженці адаптуються в суспільствах, які надали їм притулок. Однак цього не сталося.

Кількісні показники беженства з 1975

У 1975 році в світі налічувалося близько 2,4 мільйона біженців, через десять років – 10,5 мільйона. У 1995 році кількість людей, які отримали захист і допомогу від УВКБ, зросла до 27,4 мільйона.

На сьогодні кількість таких людей досягло рекордних показників за всю історію спостережень ООН – на кінець 2017 року УВКБ зареєструвало 71,4 млн біженців і внутрішніх переселенців. Це означає, що в світі щохвилини 24 людини залишають рідні місця через війну, переслідування або зі страху за своє життя.

Звідки і куди біжать

Лідерами щодо переселенців стали Афганістан, Сомалі, Центральноафриканська Республіка, Демократична Республіка Конго, Ірак, М’янма, Південний Судан і Сирія.

У 2016 році більше мільйона біженців з Африки та країн Близького Сходу, які добралися до Європи через Середземне море, потрапили в центр уваги ЗМІ. Однак більшість біженців спочатку рухаються в бік сусідніх країн.

Туреччина прийняла найбільше число біженців, за нею йдуть Пакистан, Ліван і Іран. 86 відсотків біженців шукають захист в південних країнах, в основному – в країнах, що розвиваються.

Наприклад, в Африці такі країни як Ефіопія, Кенія, Уганда, Демократична Республіка Конго і Чад взяли мільйони біженців з сусідніх регіонів.

Близько 110 тисяч людей з Сальвадору, Гватемали і Гондурасу, рятуючись від зростаючої насильницької злочинності, бігли в сусідні Мексику і США.

Україна неохоче приймає біженців.

У той же час, згідно з даними міграційних агентств країн Євросоюзу, шанси на отримання притулку в Німеччині, Італії, Польщі та інших країна ЄС відносно невеликі. В українців зі Сходу країни є альтернатива всередині самої України. При цьому Україна в змозі забезпечити можливість переселенцям влаштуватися в будь-якому регіоні. Підігріває українськими ЗМІ ажіотаж навколо конфлікту на Донбасі не діє на західних чиновників в частині надання допомоги переселенцям з Луганська і Донецька як біженцям.

Протягом 2014-2017 років за захистом в Україні звернулися 4033 іноземців, з них 1640 особам в такому захисті відмовлено. Було визнано особами, які потребують додаткового захисту, – 463 людини. Біженцями тільки 197 осіб, з них у 2017 році – 21 осіб.

Притулок в Україні найчастіше шукали громадяни з Афганістану – 1166 осіб, Сирії – 534 людини, Росії – 384 людини і Іраку – 197 осіб.

Для отримання статусу треба мати докази

Критерієм набуття захисту в Україні є наявність обґрунтованих побоювань у разі повернення в країну громадянської належності, а саме: стати жертвою переслідувань за однією або кількома ознаками (раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань); або отримати серйозний збиток, пов’язаний з умовами, зазначеними в Європейській Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Краще не просити статусу беженства, а іммігрувати легально.
Необхідно також розуміти, що якщо Вам відмовлять у наданні статусу біженця, то ваше перебування на території країни буде нелегальним.

Тому ми радимо всім бажаючим іммігрувати робити це на легальних підставах з отриманням дозволу на проживання через працевлаштування, навчання, через офіційний шлюб з громадянкою (громадянином) країни переселення, через участь в діяльності громадських волонтерських організаціях, через інвестиції, створення свого бізнесу.

Встановлення юридичних фактів народження для переселенців з Луганська (АТО, ООС): http://advokat.lugansk.ua