Як працювати іноземцю в Україні: кому потрібен дозвіл

Згідно ч1 ст54 Закону України «Про міжнародне приватне право», трудові відносини іноземців та осіб без громадянстваякі працюють в Україніне регулюються правом України в разіякщо:

  • іноземці та особи без громадянства працюють у складі дипломатичних представництв іноземних держав або представництв міжнародних організацій в Україніякщо інше не передбачено міжнародним договором України;
  • іноземці та особи без громадянства за межами України уклали з іноземними роботодавцямифізичними або юридичними особами трудові договори про виконання роботи в Україніякщо інше не передбачено договорами чи міжнародним договором України.

Законом України «Про зайнятість населення» встановленощо: «Іноземці та особи без громадянстваякі постійно проживають в Україніякі визнані в Україні біженцямияким надано притулок в Україніякі визнані особамиякі потребують додаткового захистуяким надано тимчасовий захиста також тіхто отримали дозвіл на імміграцію в Українумають право на зайнятість на підставах і в порядкувстановлених для громадян України.

До зайнятого населення не належать іноземці та особи без громадянстваякі перебувають в Україні і зайнятість яких пов’язана із забезпеченням діяльності іноземних посольств і місій або виконанням професійних чи трудових обов’язків перед роботодавцемнерезидентом.
Іноземці та особи без громадянстваякі прибули в Україну для працевлаштування на визначений термінприймаються роботодавцями на роботу на підставі дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства.

Крім тоговизначено категорії осібпрацевлаштування яких здійснюється без дозволу.

Цезокрема:

  • іноземціякі постійно проживають в Україні;
  • іноземціякі отримали статус біженця або отримали дозвіл на імміграцію в Україну;
  • іноземціпотребують додаткового захистуабо яким надано тимчасовий захист в Україні;
  • представники іноземного морського (річковогофлоту;
  • працівники зарубіжних засобів масової інформаціїакредитованих для роботи в Україні;
  • спортсмениякі отримали професійного статусуартисти і митці для роботи в Україні за фахом;
  • працівники аварійнорятувальних служб для виконання термінових робіт;
  • працівники іноземних представництвзареєстрованих на території України в установленому законодавствомпорядку;
  • священнослужителіякі тимчасово перебувають в Україні на запрошення релігійних організацій для здійснення канонічної діяльності;
  • іноземціякі прибули в Україну для участі в реалізації проектів міжнародної технічної допомоги;
  • іноземціякі прибули в Україну для проведення викладацької та / або наукової діяльності у вищих навчальних закладах на їх запрошення;
  • інші іноземці у випадкахпередбачених законами і міжнародними договорами Українизгода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Якщо роботодавець впевнений, що іноземець належить до однієї з категорій, які можуть бути працевлаштовані без отримання дозволу, він повинен мати доказ приналежності працівника до зазначеної категорії для надання його контролюючим органам.

Роботодавець отримує дозволу для таких категорій осіб:

1) відряджені іноземні працівники;

2) внутрішньокорпоративні цесіонарії;

3) іноземці та особи без громадянства, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Особливими категоріями іноземців та осіб без громадянства, які претендують на працевлаштування в Україні, вважаються:

1) іноземні високооплачувані професіонали;

2) засновники і / або учасники та / або бенефіціари (контролери) юридичної особи, створеного в Україні;

3) випускники університетів, що входять до першої сотні в світових рейтингах університетів, відповідно до переліку, визначеного Кабінетом Міністрів України;

4) іноземні працівники творчих професій;

5) іноземні ІТ-професіонали.

Роботодавець може отримати дозвіл за умови виплати заробітної плати в розмірі не менше:

1) п’ять мінімальних заробітних плат – іноземним найманим працівникам в громадських об’єднаннях, благодійні організації та навчальних закладах;

2) десять мінімальних заробітних плат – для всіх інших категорій найманих працівників.